Бошки марихуана MAZAR
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
Дорогой дневничок!
Итак, сегодня я поделюсь с тобой историей, которая перевернула мою жизнь. Мое путешествие началось с закладок - тех самых, которые меня втянули в мир наркотиков. Кто бы мог подумать, что из забитого наркомана я превратился в успешного комика, зарабатывающего больше своих родителей! Но начнем по порядку.
Однажды я случайно узнал о закрытом сообществе наркоманов, где проводятся сделки по продаже и покупке наркотиков. Мне сразу захотелось попробовать что-то настоящее, а не просто выкуривать солому в пакетике. Я решил заказать шишки марихуаны и получить настоящий кайф.
Когда я получил свою долгожданную посылку с закладками, я даже не мог поверить своему счастью. Я с порога бросил свои проблемы и высадился на измену - окунулся в мир наркотического эйфории! Целый день я пропускал дым из своих легких, шмалил по полной программе и наслаждался каждым моментом. Деньги заканчивались, а завтракать, обедать и ужинать на шишках марихуаны нельзя. Было время прекратить байтить и начать применять мозги. Я решил, что время начать бизнес по продаже наркотиков и на этом заработать.
Я изучил все секреты этого необычного бизнеса и стал знаменитым дилером в своих кругах. Моими лучшими клиентами стали ровесники, которые даже не догадывались, что помогают мне заработать больше, чем моим родителям вместе взятым. Я был на вершине горы, о которой мечтал каждый наркоман, а теперь я оказался в ее самом сердце.
Однако, ни в одном бизнесе не обходится без проблем. Однажды, когда я вынимал из своего секретного укрытия дозу кокоса, я случайно нарвался на пэпсов. Они просто выскочили из-за угла, словно мусора. Мое сердце захотело выпрыгнуть из груди, и я был готов на все, чтобы спастись от них.
Я засуетился, пытаясь поскорее избавиться от доказательств, но пэпсы оказались на шаг впереди и взяли меня под крыло. Я чувствовал, как внизу живота у меня защемило, и я понял, что я попался. Все мои планы по заработку, все мои мечты рухнули в один миг. Я задумался, как все могло случиться и почему я не остановился вовремя.
Итак, дорогой дневничок, я надеюсь, что моя история будет мудрым уроком для тебя и всех, кто читает эти строки. Заботься о себе, оберегай свою жизнь и не делай тех ошибок, которые совершил я.
С уважением, твой наркоман-комик.
Репорт
Стена